Цікаві ракурси твоєї свідомості
Мені згадався документальний фільм “Будинок” виробництва EuropaCorp і Elzvir Films, в якому розповідається про екологічний стан нашої планети. Фільм надає нам можливість побачити неповторні пейзажі Землі з висоти пташиного польоту. Мене уразила краса цих пейзажів і особливо те, як далеко і чітко можна бачити, коли ти дивишся з достатньої висоти.
Деякі майстри внутрішнього розвитку людини стверджують, що можна досягти граничної усвідомленості, багаторазово запитуючи себе: “Хто є той, що зараз живе мною?”. Я не збираюся рекомендувати комусь практикуватися в цьому. Проте, запрошую тебе зробити паузу і запитати у свого розуму: “Хто є той, що зараз живе мною?”
Постава цього питання самому / самій собі оголює цікаві ракурси:
- того, хто ставить питання (внутрішній голос);
- того, хто усвідомлює звучання внутрішнього голосу;
- того, хто дає відповіді на питання;
- того, хто помічає усе згадане вище;
- того, хто спостерігає за цим процесом і т. д.
Кожен з цих ракурсів — віддзеркалення твоєї самосвідомості, твого розуміння.
Свідомість перетворює думки в життя
Нагадаю: свідомість — це наша здатність усвідомлювати світи, які ми створюємо, використовуючи думку, і сприймаємо їх так, ніби вони реальні. З моменту самосвідомості, ми починаємо розмірковувати над своїм життям, використовуючи свідомість. Щоб випробувати ті думки, які ми формуємо у свою версію дійсності.
Ми не пізнаємо дійсність безпосередньо. Ми отримуємо відомості за допомогою наших п’яти органів чуття, а потім Думка формує ці дані в “те, що, по-моєму, знаходиться там, зовні”. Свідомість перетворює наші думки в життя…
- в наші сприйняття дійсності;
- в наші фантазії;
- в наші тривоги, занепокоєння і хвилювання;
- в наші надії, мрії і прагнення.
Потік думок, який плине через наше буття, перетворюється в життя нашою свідомістю. Чим більше свідомості ми вкладаємо в думку, тим більш реальною вона здається.
Приклад з мого життя: велику частину життя у мене була звичка непокоїтися зі всякого приводу. Я уявляв собі, що обставини можуть скластися не на мою користь, і потім реагував на ці марення так, ніби вони були реальними. По моїх венах струменів адреналін, коли я перебирав можливі шляхи виходу з нещасливих сценаріїв, розмальованих Думкою в моєму розумі. При цьому я не реагував таким чином на КОЖНУ думку. А тільки на ті, які вважав “реалістичними”. Це були ті думки, в які я вкладав енергію. А чим більше енергії людина вкладає у подібні погляди, тим масштабніше Свідомість перетворює їх в життя. І тим примарнішою стає зміна свідомості людини.
